Інформація

Банош

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Бринза, різноманітні сири, виготовлені з овечого молока, банош – це щось значно більше, ніж їжа, це внутрішнє наповнення карпатського краю, споконвічні звичаї та традиції, що передають душу Карпат, котра оспівана легендами, народженими біля ватри на полонині.

Історія появи баношу

За легендою біля Рахова, що на Гуцульщині, жив собі ґазда, мав отару овець. Він і родина його харчувались овечим молоком, сиром, бринзою та всім тим, що родило на городі і в саду. Пшениця в тих краях не росла, тому ґазда часто ходив на базар, щоб продати бринзу та інші сири і купити борошно. Одного разу торговець на ймення Банош запропонував ґазді борошно жовтого кольору. Той погодився і придбав півкілограма дивного борошна на пробу. 

Повернувся додому, на вихідні в дворі розпалив ватру, поставив казан і почав думати, що ж його приготувати з того жовтого борошна. Вирішив варити на сметані, щоб вона хоч трішки зафарбувала страву у білий колір. Налив сметану у казан, почекав, поки вона закипіла, і почав підсипати жовте борошно, помалу помішуючи страву на маленькому вогні. Через деякий час зняв казан з вогню і поніс до хати. Насипав страву в миски та покликав жінку. Та спробувала і запитала, з чого страва приготовлена. Чоловік і розповів, що купив жовте борошно у торговця Баноша. 

На Рахівщині розповідають й іншу версію появи знаменитої страви. За нею вона була приготовлена тоді, коли в бідної родини з усіх харчів залишилась тільки сметана та трішки кукурудзяного борошна. Ґаздиня приготувала страву і припрошувала свого чоловіка, якого звали Банош: їж, Банош, їж, Банош. 

Як би там не було, страва швидко прижилась в гуцульській кухні, а потім поширилась і на сусідні території. 

Чим банош відрізняється від славнозвісної мамалиги 

Часто банош плутають з мамалигою. Єдине, що поєднує ці дві страва, - це кукурудзяна основа у вигляді борошна чи крупи. Крім того, обидві страви за традицією готують у казані на відкритому вогні, додаючи до них смажене сало. На цьому схожість закінчується. 

Банош готували гуцульські пастухи на полонинах, мамалига – традиційна страва козаків у походах. Тому й банош поширений в західній Україні, а мамалига – на півдні нашої країни, а також в сусідніх Румунії та Молдові. 

Банош варять на сметані, а мамалигу – на воді. Тому перша страва більш поживна і має більш насичений смак. В ідеалі треба використовувати справжню овечу сметану. 

Готовий банош розкладають по окремих мисках, посипаючи його бринзою. А мамалигу перевертають на тверду поверхню і ріжуть на шматки ножем або ниткою, як пиріг.

 

Цікавинки про банош


Кожний поважний ґазда має на подвір’ї спеціально облаштоване місце для приготування баноша. Воно й недивно, адже ця традиційна гуцульська страва готується щонайменше двічі на тиждень. 

З давніх часів заведено, що банош готують лише чоловіки, адже вівчарство і все, що його супроводжує, – справа виключно чоловіча. 

Гуцули стверджують, що справжній банош можна приготувати тільки з триденної сметани або вершків, котрі зберігались в прохолодній комірчині, але ні в якому випадку не в холодильнику. 

Страву потрібно помішувати лише в один бік і лише дерев'яною ложкою. 

1000 Characters left